РОЗОРЮВАННЯ ПРИБЕРЕЖНИХ СМУГ МОЖЕ ВБИТИ НАШІ ВОДОЙМИ
Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами входять до складу земель водного фонду.
Відповідно до ст.60 Земельного кодексу України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
- Малі річки, струмки і потічки, а також ставки площею менш як 3 гектари - 25 метрів
- Середні річки, водосховища на них, водойми, а також ставки площею понад 3 гектари - 50 метрів
- Великі річки, водосховища на них та озера - 100 метрів
- Моря та навколо морських заток і лиманів - не менше 2 кілометрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:
- розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
- зберігання та застосування пестицидів і добрив;
- влаштування літніх таборів для худоби;
- будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об’єктів фізичної культури і спорту, які не є об’єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
- влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;
- миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.
- випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Аграрії та власники земельних ділянок у заплавах повинні суворо дотримуватися меж своїх наділів та не розорювати прибережні захисні смуги річок. Це не лише екологічна необхідність, а й вимога законодавства.
За розорювання передбачена відповідальність!
Окрім штрафів та адміністративних стягнень за незаконне розорювання берегів передбачена кримінальна відповідальність. Відповідно до статей 236, 239, 239-2 Кримінального кодексу України, покарання може включати позбавлення волі до 10 років. Якщо ж йдеться про територію природоохоронного фонду, зокрема Регіональний ландшафтний парк «Приірпіння», то такі дії кваліфікуються як злочин за статтею 252 ККУ, що передбачає максимальне покарання.
