A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Бабанська громада
Черкаська область, Уманський район

Аполянка

МИНУЛЕ СЕЛА АПОЛЯНКА

Мальовниче село Аполянка розкинулося на берегах річки Ревуха, що впадає в тихоплинну Ятрань. Розташоване воно на північному сході Уманського району за 25 км від м.Умань і має прекрасні родючі землі, віковічні ліси і чисті водоймища. Важкою працею і талантом багатьох поколінь творилася славна історія села. Межує воно зі сходу із землями с.Свинарка, із заходу та півночі із землями с.Гродзево, с.Гереженівка та с.Доброводи, із південного сходу – с.Бабанка. Адміністративні межі с.Аполянка складають 2262,8 га, у тому числі площа населеного пункту 287,1 га.

Село Аполянка налічує 403 двори, з яких 204 жилих.Кількість жителів села становить 482 особи станом на 01.01.2021р..



Відомо, що на землях с.Аполянка в давнічасирозташовувалосяодне з найбільшихпоселеньчасів «Трипільськоїкультури».

За переказами, село Аполянка було засноване всередині XVII ст.поселенцем за прізвищемЛюбарецьі було зображене на атласі Речі Посполитої XVI-XVIIст.

Протягом певного періоду село було «казенним», відносилося до військових поселень. За свідченнями старожилів у різні часи до населеного пункту переселяли або відселяли з нього жителів до інших населених пунктів.

У 1890 році у селі збудовано церковно-парафіяльну школу за кошти селян.

Під час Жовтневої революції 1917 року в селі особливих подій не було. Землі, які належали на той час панам Карвовським, було розподілено між безземельними селянами.

20 –ті роки

У період визвольного руху українського народу за незалежність України 1917-1921 років в історії с. Аполянка віддзеркалювалися загальнодержавні події. По різному до них ставилися жителі села. Бідні селяни, а їх було значно більше, радісно вітали радянську владу. Протезаможники і селяни середнього статку не проявили ентузіазму, а міркували над тим, що ж принесе нова більшовицька влада.

У 1927 році на території села організовано спілку обробітку землі (СОЗ), головою якої було обрано місцевого жителя Перетейка Трохима Явдокимовича.

Першим головою сільської ради обрано Бабія ПавлаМихтодовича.

У 1930-1931рр. в селі проведено суцільну колективізацію. Створено колгосп ім. Сталіна, головою якого обрали Ковальчука Михайла Дем’яновича. В 1931році в Аполянці відкрилася семирічна школа.

Голодомор

У 30-х роках 20 ст. селян втягнуто у чорний вир сталінської антинародної політики. Їх не влаштовували низькі ціни на товарний хліб і підвищені ціни на промислову продукцію. Особливо важкою стала осінь 1932 року. Селяни скрушно зітхали, дивлячись на бідні продовольчі запаси на зиму. А сім'ї у ті часи були багатодітними, родини нараховували по12-16 осіб. До нового 1933 року селяни ще трималися на минулорічних запасах, а вже навесні у селі сталися перші смертельні випадки.

Залишившись без хліба, люди їли мишей, щурів та горобців, кісткову муку і кору дерев. Тривала конфіскація збіжжя, незважаючи на те, що з голоду вимирали цілі села. Коли  хліба не було, забирали сухарі, картоплю, сало, соління, тобто всі запаси їжі. Траплялися випадки, коли вилучали, навіть, шкіряні речі, щоб їх не варили та не їли. Купи зерна та картоплі, зібрані на залізничних станціях для вивезення в Росію, нерідко гнили просто неба. Але охорона не підпускала до них селян. Як крадіжка кваліфікувалася навіть спроба принести додому з колгоспного поля жменю зерна, щоб нагодувати голодних дітей.

Трагічною була доля сільських дітей, котрим випало відчути на собі пекло Голодомору. "Була весна 1933 р., — згадує один із очевидців, — білим цвітом цвіли вишні, яблуні, були погожі весняні, теплі дні, але сільські діти не бігали, не гралися, а сиділи попід тинами з попухлими ногами, складеними в калачик. У той час у кожному класі сільської школи висів лозунг: "Спасибі товаришу Сталіну за щасливе дитинство!"

Рятуючи дітей від голодної смерті, окремі батьки будь-якою ціною вивозили їх до міста і залишали в установах, лікарнях, просто на вулицях.

Померлих від голодучленів сім'ї, родичів селяниздебільшого закопували на городах, присипали у ровах, ховали на кладовищі в одній спільній ямі.

Офіційних даних про кількість жертв голодомору в селі Аполянка немає.

Та час минав, його неспинна ріка поступово згладжувала і вирівнювала береги. Життя в селі продовжувалося і зарубцьовувалися рани у душах і серцях нескорених селян. Люди жили бідно, але були задоволені, бо з кожним роком їх життя істотно поліпшувалось.


ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА

У 1941 році самовіддану працю трудящих перервано зловісним нападом гітлерівської Німеччини на Радянський Союз. Розпочалася Друга світова війна і одну з героїчних сторінок в її історію вписало населення Уманщини.

Під час гітлерівської окупації знищено сільських активістів, понад 90 юнаків та дівчат вивезено на примусові роботи до Німеччини. Третю частину села Аполянка спалено фашистськими карателями у січні 1944 року. 16 жителів с. Аполянка та 15 жителів с.Доброводи розстріляно як заручників в урочищі «Панське».

Лише у березні 1944 року село визволено від нацистської окупації.

Понад 100 осіб з понад 300 призваних в армію – не повернулися з фронтів війни. За чотири роки окупації була майже повністю знищена матеріально-технічна база колективного господарства, кожна третя сім'я залишилася без житла.

Повоєнні роки. Колективні господарства

Багато роботи було в селі у повоєнні роки.Ниви заросли бур’янами, доводити їх до ладу не було чим. Селяни стягували на господарство вцілілі вози, реманент, лікували поранених коней, відбудовували господарські приміщення. Весняний посів 1945 року провели майже вручну, в борону впрягали не лише коней, корів, а й людей. Врожай збирали косами, серпами. Важкою непосильною працею селян був відроджений колгосп ім. Сталіна, головою якого став Вегера Марко Юхимович.

Наприкінці 50-х років колгосп перейменовано, його нова назва «Росія» (на протязі певного часу «Правда»). На той час очолив господарство житель села Шевченко Марко Пилипович, який обирався депутатом Верховної Ради Української РСР.

У 1951 році господарство очолив Качан Федір Петрович.

Кожний колгоспний двір був електрифікований і радіофікований. Господарство належало до найсильніших господарств Бабанського району.

У 1955році за кошти господарства побудовано сільський клуб, у 1960році – відкрито магазин, контору колгоспу, дитячий садок-яслі, фельдшерський пункт.

У селі функціонувала школа, в 60-х роках у ній навчалося понад 200 учнів. Кількість жителів села складала 1270 осіб.

У 1961році колгосп перейменовано на «Промінь Жовтня». У цей період збудовано більшість господарських споруд, прокладено бруківку на центральних вулицях села, протягнуто 1,4 км водогону по вулиці Молодіжній. У 1967 році побудовано дорогу з кам’яним покриттям, що з’єднала село Аполянка з автошляхами Умань-Кропивницький та Вінниця-Черкаси.

Проте село було віднесено до «безперспективних».Його двічі «об’єднували»: один раз із Бабанкою та Свинаркою (1959-1961рр.), а другий – із сусідніми Доброводами (1977 – 1985рр.).Було закрито сільську раду в 1959році.

Колективне господарство стало «другою бригадою» колгоспу «Шлях до Комунізму» с. Бабанка (1959-1961рр.) та колгоспу «Прогрес» с. Доброводи (1977-1983рр.). У цей час в селі закрито школу, сільський будинок культури, бібліотеку.

Після роз’єднання колгоспів у 1983р. господарство одержало попередню назву – «Промінь Жовтня», яке очолив житель села Войтко Василь Євгенович. Село знову ожило.

Проведено асфальтування доріг у населеному пункті, відновлено роботу раніше закритих об’єктів, відбудованота облаштовано об’єкти виробничого призначення, зроблено вуличне освітлення.

У селі за кошти колгоспу «Промінь Жовтня» споруджено 17 житлових будинків для працівників сільського господарства. У 1985 роцівідновила роботу Аполянська сільська рада.

Не залишилося поза увагою культурно-освітнє життя села. У 1989р. розпочато будівництво неповної середньої школи та молодіжного центру. Але через політичні події того часу ці будівлі стали «довгобудами» і нині підлягають знесенню.



 


Видатні люди села Аполянка

Село Аполянка в усі часи славилося працьовитими людьми.Серед них:

Громадський Микола Вікторович,житель села, механізатор,у 1985-1989 роках обирався депутатом Верховної Ради Української РСР;

родина (нині покійного) Ковальчука Петра Захаровича, який у період Другої світової війни за ратні подвиги нагороджений багатьма орденами та медалями, в т.ч. двома орденами Солдатської слави та медаллю «За відвагу». У повоєнний час разом з дружиною Ковальчук Ганною Трохимівною працювали на різних ділянках роботи в колгоспі;

родина (нині покійного) Дем'яченка Миколи Семеновича, який в період Другої світової війни за ратні подвиги нагороджений багатьма орденами і медалями, в т.ч. орденом Солдатської слави та медаллю «За відвагу».  У повоєнний час разом з дружиною Дем'яченко Марією Архипівною  працювали на різних ділянках роботи в колгоспі;

родина (нині покійного)Перетейка Степана Михайловича, який в період Другої світової війни за ратні подвиги нагороджений багатьма орденами і медалями, в т.ч. орденом Великої Вітчизняної війни ІІІ ступеня, медаллю «За відвагу», медаллю адмірала Ушакова.   У повоєнний час працював на різних ділянках роботи в народному господарстві та вколгоспі;

родина (нині покійного)Ковальчука Олександра Михайловича, який в період Другої світової війни за ратні подвиги нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни ІІІ ступеня, медаллю «За відвагу». У повоєнний час разом з дружиною Ковальчук Федорою Хомівною працювали на різних ділянках: вона – вчителька початкових класів, він – у сільській раді;

родина (нині покійного) Козака Михайла Федотовича, який в період Другої світової війни за ратні подвиги нагороджений орденами та медалями. У повоєнний час разом з дружиною Козак Килиною Іванівною більш ніж 25 років працювали педагогами в Аполянській сільській школі.


 


РОКИ  НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Соціальна сфера населеного пункту на сьогодні збережена – діє Аполянськийдитячий навчальний заклад,фельдшерський пункт,сільський Будинок культури, сільська бібліотека, магазин №25 «Промтовари» Уманського РайСТ, який орендує ПП Іванов С.А.,збудовано магазин-ларьок ПП Ямкова С.Г.

Сільським головою на протязі 32 років працював Філіпенко Петро Андрійович. Секретарем сільської ради понад 26 років працювала Войтко Любов Андріївна. На даний час, після об’єднання дванадцяти сіл до Бабанської територіальної громади, згідно рішення сесії старостою с.Аполянка обрано Лелеку Ігоря Андрійовича, а діловодом призначено Громадську Ірину Сергіївну.

На сьогодні на території населеного пункту господарює ТОВ «Прометей», створене в 2000році на базі КСПП «Аполянка», директором якого з дня заснування є Мальченко Володимир Петрович. Господарство багатогалузеве, зберегло і нині примножує кращі традиції виробництва, належить до одного з економічно найсильніших в Уманському районі.

В господарстві щорічно поновлюється машино - тракторний парк. Закуповується техніка не тільки для потреб господарства, а також для надання допомоги селянам в питанні обробітку та збирання врожаю в особистих селянських господарствах.  проводиться реконструкція та будівництво виробничих об'єктів та складських приміщень.

Це сприяє забезпеченню роботою значну частину жителів населеного пункту.


 


Мальченко Володимир Петрович – досвідчений і мудрий керівник, який постійно надає активну допомогу сільській громаді та її жителям. Підприємство, яке він очолює, є постійним меценатом всіх добрих справ соціально-культурного спрямування, що проводяться в рідному селі та районі, часто виступаючи ініціатором добрих починань.

Вдячні жителі села Аполянка неодноразово обирали Мальченка В.П. депутатом Уманської районної ради.

У полі зору керівника підприємства - надання адресної соціальної допомоги жителям громади, спонсорська підтримка закладів бюджетної сфери щодо проведення ними поточних ремонтних робіт, вирішення питань житлово-комунального спрямування (розчищення доріг від снігових заметів тощо). На балансі господарства знаходиться система водозабезпечення частини населеного пункту і люди, які тут проживають, забезпечуються водою за пільговими тарифами. До 2017 року на балансі господарства перебувала мережа вуличного ліхтарного освітлення.

Протягом останніх років за фінансової підтримки ТОВ «Прометей» перекрито дах фельдшерського пункту та збудовано грубку для опалювання даної установи, зроблено сучасний внутрішній ремонт сільського будинку культури,частково відремонтовано окремі конструкції обеліску Слави, зроблено капітальний ремонт автобусної зупинки в центрі села та встановлено автобусну зупинку для школярів по вулиці Молодіжній, надано значну фінансову підтримку під час встановлення фасадної частини огорожі сільського кладовища.

Розмір наданої допомоги селу щорічно складає сотні тисяч гривень.


 


 


У депутата Уманської районної ради Мальченка В.П. постійно на контролі соціальні виплати та допомога ветеранам війни, учасникам АТО, багатодітним сім’ям та іншим пільговим категоріям населення.

Значну допомогу надає Мальченко В.П. жителям села на лікування.

Великий обсяг робіт в плані соціально-культурного розвитку села виконано із залученням коштів з бюджетів вищих рівнів, в тому числі на умовах співфінансування.

За активної підтримки з боку підприємства ТОВ «Прометей»,народного депутата України – Яценка А.В., ФГ «Поляна лісова», депутатів обласної та районної рад, органів районної влади на території села проводяться заходи, спрямовані на покращення добробуту населення, підтримання в належному стані закладів соціальної сфери та забезпечення їх життєдіяльності.


с.Аполянка 27.01.2021р.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь