A A A K K K
для людей із порушенням зору
Бабанська громада
Черкаська область, Уманський район

Дубова

Село розташоване на обох берегах річки Ятрань, за 20 км на південний схід від міста Умані. Поблизу села виявлено залишки поселень трипільської культури. Перші згадки як про село Дубова датовані 1515 роком. Із задокументованих джерел в 1795 році в селі проживало 577 жителів.

с. Дубова в 1800-1900 р.р. З 1832 року Дубова стала містечком, що належало поміщику Перетяткевечу. Основним заняттям населення було землеробство і торгівля. У містечку діяла православна церква, дві синагоги, церковно-приходська школа, двокласне училище, лікарня з одним лікарем та двома фельдшерами, дві аптеки, три постоялі двори, дві казенні винні лавки, борошномельний вальковий млин, два водяні млини, вітряк, шість кузень, масломаслобойня, двадцять бакалійних ланок, залізно-скоб'яні товари, мануфактура, перукарні, кравці та швачки, пошта, фотографія.Базар починазся щочетверга та продовжувався два три дні де збирався люд з усіх навколишніх сіл, навіть Кіровоградської області. На річці Ятрань діяв високопродуктивний водяний млин, що належав поміщику Грабовецькому. Збудована нова дерев' яна церква священиком був Чижицький він же класник 200 га. землі. Ще великим землевласником був пан Фурін-300 га землі. За 1.5 км від містечка на південний схід (1860-1912 рр.) на мальовничих пагорбах правого берегу річки Ятрань у власному маєтку з прекрасною архітектурою, алеями, альтанками, мармуровими скульптурами загальною площею понад 20 га. проживав барон, відставний генерал Меендорф Він керував всією дворянською знаттю Уманського повіту, за його ініціативи за кошти земства та благодійні внески дворян та іших багатих людей в 1904 році було збудовано Дубівську дільничну лікарню, що працює і до нині. Барон Меендорф відвів частину земель свого мастку, а проект складено пімецькими архітекторами які перебували у барона. По смерті тіло барона було перевезено до Санкт Петербургу і захоронено при царському дворі із спогадів йоrо наймита Жуковського П.І.).

с. Дубова в 1900-2008р.р. У період перглої російської революції 1905-1907 роках жителі села Збаржевський Антон Євдокимович разом із Коваль Теофаном Олександровичем розповсюджували листівки Уманської організації РСДРП. У 1917-1920 роках в селі відбувалися всі ті процеси, що i всією Україною. На початку березня 1918 року містечко окупували австрійсько-німецькі війська, згодом влада перейшла до повітового комісара уряду Дерикторії. Організаторами боротьби за встановлення комуністичної влади в селі були комуністи моряки Плахотний Василь Капітонович та Капник Граф Філімонович який був учасником повстання на панцернику «Потьомкін», де служив юнгою. В 1918 році за статистикою цукрового відділу пр Дубівському кооперативі в селі проживало 2 500 свреїв, християн нараховувалося 1050 осіб, більшість євреїв займались ремісництвом, торгівлею та помолом зерна. Ідеологічні лозунги, які того часу пропагувалися та часто радикально різнилися по своїй суті були лише ширмоо длябезкарного грабунку. Влада в містечку постійно мінялася то «червоні», то «білі», то ще як небудь «сіро-буро-малинові». Потерпали мешканці Дубової і від комуністів, і від втікачі арештантів, й від звичайних, ласих до легкої наживи, бандитів, які «косили» під загони буде яких політичних сил. Кожен ловив свою золоту рибку в каламутній водичці того часу.

Винищення єврейського населення Дубової відбувалося в три етапи: «малий» з  погром кривавою бійнею у льоху, чотириденна «тиха» різанина під гаслом «побільше вбитих», «великий» влітку 1919 року в Дубовій був вчинений останній єврейський погром, зруйнова центр містечка, а по всіх вулицях валялися тупи місцевих євреїв. Єврейський ватажок Моше Колесник, що був дуже поважною людиною у громаді, залишився в живих в числі останніх 26 чоловік. Довгий час він опікувався тепер уже мертвою громадою - як скінчилися погромизбирав мертвих і ховав, як належить. А потім забрав родину і виїхав до родичів у Голованівськ.

Радянська влада утвердилася у Дубові і на початку 1920 року. У 1929 році у Дубовій почалася колективізація, створено ТСОЗи, які усуспільнили реманент, худобу та насіння, а потім в 1931 році були реорганізовані у сільськогосподарські артілі. У 1934 році з появою селі техніки була створена МТС. Від голоду 1932-1933 роках в селі Дубова померло більше 500 осіб. Загонами із найактивніших комсомольців та комуністів в колгоспах та в жителів села було забрано худобу, зерно, інші продукти харчування, людям заборонялося покидати міс проживания. Весною та на початку літа 1933 року скрізь панував страх, тиша та солодкуват запах трупів що лежали вулицями сала. Вимирали цілі родини не було кому ховати померлих родичів, місцевій владі було заборонено вести облік померлих, але лодська пам'ять зберег імена та страшну правду про ті страшні події. Так пошуковими загонами Дубівської школи збиралися  спогади очевидців та встановлювалися прізвища та імена загиблихродин: Оратівських -4 осіб, Пиенишних -5 осіб, Юрченко -3 осіб, Смульських 4 осіб та багато, багато інших. На знак вшанування пам'яті безвинно загиблих, до 75-тої річниці голодомору в Україні в селі на місці поховання було встановлено пам'ятний знак «Жертвам голодомору 1932-1933 років». У 1936-1938 роках в селі було безпідставно репресовано 120 жителів, які були розстріляні, або загинули на каторжних роботах, в село повернулися одиниці. В подальшому майже всі реабілітовані серед них Баранський Федір Федорович, Варгола Олексій Митрофанович, Гончарук Парамон Несторович, Кобилянський Олександр Ілліч та інші. У кінці липия 1941 року над Дубовою нависла ніч німецько-фашистської окупації. 185 жителів села боронили свою Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни, 93 з них загинуди, багато нагороджені ординами і медалями. 98 жителі були насилыно вивезеиі до Німечини, Збаржевський Борис Андріянович та Рябченко Петро Захарович були в'янями концтаборів "Бухенвальд" та "Маутхаузен", решта працюали на військових підприємствах, батрачили господарствах, на весні 1945року були звільнені Радянськими та Американськими військами.

У повоєнні роки відбудовувалось зруйноване господарство, налагоджувалось мирне життя. У 1952 році три колгоспи були об'єднані в одне господарство, а в 1958 ще приєднано господарства сіл Вільшанка, Вільшана-Слобідка, Корж-Кут, Коржова, головою колгоспу «Ленінський шлях» був Варгола Григорій Трифонович, господарство спеціалізувалося по вирощуванні сільськогосподарських культур, виробництві молочно тваринницької продукція. Передовими дояркамибули: Малевська М.П, Гаврега Л.Р., Дзьонь Г.Ф ланкові: Степова М.І., Притула Р.І.,механізатори: Гринчук Б.О., Кисіль В.Л, Чорновол П.Д. За рахунок коштів колгоспу було збудовано цілий ряд важливих для села побудов: 1956 Пам'тник загиблим воїнами, біля братської могили дев'яти героїв, що загинули визволяючи село.    1960-1961р.р. дитячий садок, лазня, контора, ферми, гараж, 1965 р.- стадіон, «Обеліск Слави», на річці Ятрань гідро електро станцію, яка своєю греблею утворила ставок, 1970 р. – відкрито нову школу на 400 учнів, 1983р- молочнотоварний комплекс, при шкільний інтернат, в кінці 80-х років збудовано 25 житлових будинків в яких проживають сім'і колгоспників, спеціалістів, учителів, з 1986 по 1991 рік господарство очолював здібний керівник Гонтар Володимир Володимирович, в селі було проведено реконструкцію спортивного комплексу, поновлено водогін, заасфальтовано майже всівулиці села. В 1994 році під час розпаювання колгоспних земель утворено КСПП «Дубова», яке в 2000 році реорганізовано в ТОВ «Дубова» і під керівництвом Анатолія Миколайовича Матерянського взявши до свого складу господарства сіл Вільшана Слобідка, Корж кут, Коржова за всіма показниками є кращим в районі. Збирає стабільно високі врожаї, розширюс матеріальну базу та збільшує фонд заробітної плати, не залишаючи поза увагою соціальну сферу утримуюш на своєму балансі водопостачання села, допомагає ветеранам. В селі Дубові працює загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, в якій навчаються діти з шести навколишніх сіл. Багато сил, вміння, уваги і терпіння віддав школі «Заслужений вчитель України» Володимир Борисович Жуковський, та «Заслужені вчителі методисти» Мельник Марія

Григорівна, Калієвська Галина Петрівна, Кочубей Валерій Іванович. Дубівська дільнична лікарня нещодавно відсвяткувавши своє 100 річчя, обслуговує хворих навколишніх сіл, не відмовляє у допомозі і жителям прилеглих сіл Кіровоградської області. Понад 40 років віддало справі охорони здоров'я подружжя Миргородченко, Микола Іванович та Світлана Василівна. Ще в нашому селі праціютють: аптека, відділення зв'язку, три магазини, бібліотека, Будинок культури, завдяки встановленій вежі мобільного зв'язку ЗАТ «Київстар» покращена мобільний телефонний зв'язок, На сьогоднішній день в селі Дубова налічується 265 двори в яких проживає - 430 чоловік.

Видатні односельці 1903 року у Дубовій народилась Галини Львівна Петрашевич Український скультор заслужений діяч мистецтв УРСР.

1905 року у Дубовій народився вчений-селекціонер Михайло Тимофійович Оратовський що вивів багато сортів фруктових дерев, прославившись "Мелітопольською черсшнею".

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь