«День вшанування учасників бойових Дій на території інших держав» відзначається щорічно 15 лютого
Найгостріший спосіб або спроба вирішення виникаючих протиріч у поглядах, інтересах або цілях наших спільних взаємин може викликати конфлікт. І добре, коли цей конфлікт можна вирішити мирним, дипломатичним шляхом. Коли це перестає бути можливим, більш того, ситуація стає вкрай загрозливою для обох сторін, виникає необхідність силового рішення проблеми. Це, на жаль, властиво як для простих людських взаємин, так і для відносин між цілими спільнотами, державами.
Як і окремо взята людина, устрій держави не відрізняється. У будь-якої держави є свій напрямок, свій світогляд, свої сили, коло друзів і критиків, ряд доступних ресурсів, які вона спрямовує на ті чи інші потреби. У кожної держави є своя армія, яка переважно використовується для захисту цього суспільства від загроз, внаслідок яких може виникнути важка або невиправна шкода державності, народу. Але як бути, коли держава, з тих чи інших причин, обмежена в силах і засобах, а конфліктна ситуація розпалюється з загрозливою силою? Допомога друзів може виявитися доречною, особливо в тих випадках, коли нам може загрожувати реальна фізична небезпека. Так і держави між собою іноді вдаються до допомоги своїх небайдужих сусідів, товаришів або відвертих друзів.
Тих, хто на практиці реалізує цю допомогу, називають воїнами-інтернаціоналістами. Вони з честю і доблестю своїх батьків і дідів, без перебільшення героїчно стають в центр виниклої гарячої точки і гідно намагаються утримати або загасити конфліктну ситуацію, яку на даний момент вирішити по іншому немає ніякої можливості. У сучасному світі це звичайна практика.
Поділяючи весь біль з тими, хто втратив на цій війні своїх рідних і близьких, дітей і чоловіків, віддаючи данину поваги всім учасникам подібних подій, офіційно на законодавчому рівні було затверджено перелік пам’ятних дат. Відповідно до Указу Президента України від 11.02.2004 № 180/2004 «День вшанування учасників бойових Дій на території інших держав» відзначається щорічно 15 лютого. У цей день 1989 року з Афганістану були виведені радянські війська, які з 25 грудня 1979 брали участь у війні на території цієї країни. Через страшне горнило афганської війни пройшли тисячі українських солдат. Згідно зі статистикою, в Афганістані загинули 4 тисячі українців. 72 українських воїни зникли безвісти. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок стали вдовами, 711 дітей – сиротами.
Важливо зазначити, що після Другої Світової війни війська СРСР брали участь у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. Наймасштабнішою та однією з найтрагічніших сторінок в історії народу України була війна в Республіці Афганістан. Ці війни залишили невиліковну рану в серцях українців, хто брав участь у бойових діях, хто втратив синів, батьків чи друзів. У війні росії проти України тисячі афганців та ветеранів інших війн добровільно виступили на захист рідної землі від загарбників.
Час не підвладний викреслити з нашої пам’яті приклади мужності й вірності військовому обов’язку тих українців, які пронесли важкий тягар війни.
Вічна пам'ять загиблим! Слава живим!
З повагою -
Виконавчий комітет та селищний голова Бабанської селищної ради Леонід ОРАТІВСЬКИЙ
