РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог для протирадіаційних укриттів
Вагоме значення у збереженні життя і здоров'я населення у період воєнного стану та в умовах надзвичайної ситуації має улаштування відповідно до вимог протирадіаційних укриттів.
Основні вимоги до протирадіаційних укриттів регламентовані нормативно-правовими актами:
1.ст.32, п.16 ч.2 ст.17 Кодекс цивільного захисту
2. Постанова КМ України «Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту» від 10.03.2017 № 138
3. Наказ міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту» від 09.07.2018 №579
4. ДБН В.2.2.5-97 «Захисні споруди цивільної оборони»
5. ДБН В.1.2.4-2006 «Інженерно-технічні заходи цивільного захисту»
Усі протирадіаційні укриття повинні бути обліковані та мати паспорти.
Режими укриття
При укритті населення необхідно враховувати закономірності:
- Всередині приміщення на зараженій території рівень і дози радіації зменшуються відповідно з величиною коефіцієнту послаблення гама-випромінювання цією будівлею.
- Рівень радіації в період формування радіоактивного сліду найбільш високий.
- Не дивлячись на зменшення рівня радіації в першу добу, він залишається підвищеним тривалий період.
Зовнішня частина зони А, дози повного розпаду радіоактивних речовин 40-100 р після закінчення формування радіоактивного сліду (після випадання радіоактивних опадів), спеціальні заходи протирадіаційного захисту не проводяться:
- у внутрішній частині А – 3-24 год;
- зовнішня зона Б – 6 год. – 1-2 доби – обмеження виходу на відкриту поверхню 1 тиждень;
- внутрішня зона Б – 0,5 год. – 3 год – обмеження виходу на відкриту поверхню 2 тижня;
- зовнішня зона В – 1-7 доби – обмеження виходу на відкриту поверхню 1 місяць.
Вимоги до території
Територія та підходи до укриттів повинні бути благоустроєні, утримуватися в належному санітарному стані, захищені від можливого підтоплення дощовими водами, стоками, мати покажчики руху.
Для розміщення протирадіаційних укриттів необхідно використовувати приміщення як в існуючих, так і в будинках та спорудах промислового та цивільного призначення, які будуються і розташовані в місцях постійного перебування людей згідно з додатком 1 ДБН В.2.2.5-97.
Сховища розміщуються у підвальних та цокольних поверхах будівель, які у мирний час використовуються для господарських потреб, на відстані не менше ніж 5 м від мереж водопостачання, теплопостачання та напірної каналізації діаметром до 200 мм, при діаметрі більше 200 мм – не менше 15 м.
Місткість протирадіаційних укриттів слід передбачати:
а) 5 чол.і більше в залежності від площі приміщень укриттів, обладнаних в існуючих будинках або спорудах;
б) 50 чол.та більше у будинках та спорудах з укриттям, які заново будуються.
До приміщень, які можуть бути пристосовані під протирадіаційні укриття, пред’являються такі вимоги:
- зовнішні огороджувальні конструкції будинків або споруд повинні забезпечувати необхідну кратність послаблення гама-випромінювання;
- прорізи та отвори повинні бути підготовленні для закладки в разі переводу приміщення на режим укриття;
- приміщення повинні розташовуватись близько від місць перебування більшості населення, яке має переховуватись;
- близько ділянок не повинно бути великих резервуарів із сильнодіючими отруйними речовинами, водопровідних та каналізаційних магістралей, руйнування яких може загрожувати персоналу, який переховується, отруєнням або затопленням;
- у приміщеннях, розташованих безпосередньо над укриттям, не повинно бути важких предметів і обладнання.
Для розміщення ПРУ рекомендується використовувати:
- підвищені будинки та споруди, розташовані усередині забудови, а також прилеглі до кам’яних огорож (багатоповерхові житлові будинки, споруди зі стінами завтовшки 2-2,5 цеглини);
- приміщення з заглибленими будинками та спорудами незалежно від їх розташування (цокольні поверхи кам’яних будинків, підвали, льохи, споруди підземного простору міст);
- окремо розташовані будинки та споруди, найбільш вдало захищені складками місцевості від дії іонізуючого випромінювання.
Місткість захищених споруд визначається сумою місць для сидіння та лежання.
Вимоги до приміщень
У складі ПРУ слід передбачати приміщення для розташування переховуваних (основні), санітарного вузла, вентиляційної та для зберігання забрудненого верхнього одягу (допоміжні).
У неканалізованих укриттях місткістю до 20 чол. допускається передбачати приміщення для виносної тари.
У ПРУ обладнуються основні приміщення для осіб, які переховуються, пункти/зони керування (площа 2,0 м2 на 1 особу), медпункти/зони та допоміжні – санітарні вузли/зони біотуалетів, горщиків (кількість унітазів/біотуалетів повинна бути 1 на 75 осіб, горщиків – за кількістю дітей, рукомийників – 1 на 200 осіб), приміщення/зон для зберігання харчових продуктів (площею 5 м2 при чисельності до 150 осіб, які переховуються, понад 150 осіб площа збільшується на 3 м2, які розміщуються у різних місцях сховища, обладнуються стелажами з висотою до виступаючих частин перекриття не менше 0,5м); тамбури.
Протирадіаційні укриття для установ охорони здоров'я повинні мати такі основні приміщення: для розміщення хворих та видужуючих, медичного та обслуговуючого персоналу, процедурну (перев'язочну), буфетну та пости медсестер.
Розміщення хворих, медичного та обслуговуючого персоналу слід передбачати у роздільних приміщеннях, за винятком постів чергового персоналу. У ПРУ лікарень хірургічного профілю слід додатково передбачати операційно-перев'язочну і передопераційну палати. Для тяжкохворих слід передбачати санітарну кімнату.
Протирадіаційні укриття для інфекційних хворих слід проектувати за індивідуальним завданням, передбачаючи окреме розташування хворих за видами інфекцій та виділяючи за необхідності приміщення для окремих боксів.
У ПРУ, що мають вентиляцію з механічним спонуканням, слід передбачати вентиляційні приміщення, розміри яких визначаються габаритами обладнання і площею, яка необхідна для його обслуговування.
При ручному приводі вентилятора протипилові фільтри повинні мати захисний екран, який виключає можливість прямого опромінювання обслуговуючого персоналу.
Товщина захисних екранів і стін вентиляційних приміщень, суміжних з приміщеннями для переховуваних, приймається за таблицею 3 ДБН В.2.2-5-97 «Захисні споруди цивільної оборони».
Приміщення для зберігання забрудненого вуличного одягу слід передбачати при одному з виходів і відділяти від приміщень для переховуваних протипожежними перегородками I типу.
Загальна площа їх визначається з розрахунку не більше 0,07 м2 на людину. Приміщення обладнується лавами, вішалками.
В укриттях місткістю до 50 чол. замість приміщення для забрудненого одягу допускається передбачати влаштування при входах вішалок, які розміщуються за завісами.
Зовнішні огороджувальні конструкції ПРУ повинні забезпечувати захист переховуваних від ураження іонізуючим випромінюванням при радіоактивному зараженні місцевості і від дії ударної хвилі.
Вікна надземних приміщень, які розташовані за межею зони дії ударної хвилі та пристосовані під ПРУ, слід замуровувати на висоту не менше 1,7м від відмітки підлоги. У верхній частині вікна (прорізу) допускається залишати отвір заввишки 0,3 м, який повинен розташовуватися вище місць для лежання не менше як на 0,2 м.
Підвищення захисних властивостей ПРУ, які розташовані у підвалах, під підлогами, надземних житлових, громадських та інших будинках або спорудах, слід передбачати шляхом:
- влаштування пристінних екранів з каменю або цегли, укладання мішків з грунтом та ін. біля зовнішніх стін надземних приміщень на висоту 1,7 м від відмітки підлоги;
- обвалування виступних частин стін підвалів (льохів) на повну висоту;
- укладання додаткового шару грунту на перекриття та встановлення у зв’язку з цим підтримуючих прогонів (балок) та стояків;
- закладання зайвих прорізів в огороджувальних конструкціях та встановлення стінок-екранів у входах (в'їздах).
Кількість входів приймаються відповідно додатку №1 ДБН В.2.2.5-97 «Захисні споруди цивільної оборони», в залежності від місткості укриття та кількості осіб, які переховуються, які припадають на один вхід, але не менше двох входів. При місткості укриття до 300 чол. допускається влаштування одного входу, при цьому другий вхід може бути аварійний тунель розміром 1,2×2 м з дверним прорізом 1,2×2,0 м.
У входах у ПРУ повинні встановлюватись звичайні двері. При цьому у зоні можливих слабких зруйнувань необхідно передбачати засоби для затримування дверного полотна у відчиненому положенні у момент дії ударної хвилі. Двері оббиваються покрівельним залізом та ущільнюються у місцях примикання полотна до дверних коробок. Для запобігання заносу радіоактивних речовин на вході до укриття влаштовується піддон з водою (за можливості проточною) для дезактивації взуття.
Для захисту входів в укриття, розташованих на першому поверсі будинку або у заглиблених спорудах з заїздом для автотранспорту, слід передбачати стінки-екрани.
Виходи слід передбачити з протилежних боків сховищ, з врахуванням напряму руху основних потоків. Допускається влаштування входів через загальні сходові клітки.
Норма площі підлоги приймається 0,5 м2, внутрішній об’єм не менше 1,5 м3 на одну особу, висота приміщень не більше 3,5 м та не менше 1,85 м (для одноярусного розміщення), для двоярусного розміщення нар – 2,15 м-2,19 м, ширина проходів на рівні лавок для сидіння між поперечними рядами 0,7 м при кількості у ряду не більше 12, між повздовжніми – 0,75 м.
Місця для сидіння (лавки, нари, стільці) слід передбачити для дорослих 0,45×0,45 м на 1 особу, для дітей – відповідно типорозміру, місця для лежання (нари ліжка) – 0,55×1,8 м для дорослих, для дітей – відповідно типорозміру, пронумерувати. Кількість місць для лежання – 20,0% місткості споруди при двоярусному розташуванні нар. Висота лавок першого ярусу 0,45 м, нар другого ярусу – 1,4 м. Відстань верхнього ярусу до перекриття або виступаючих конструкцій не менше 0,75м.
Поверхню стін сховищ слід затирати цементним розчином під фарбування масляною фарбою з матовою поверхнею та допускається клеєве, вапняне, масляне фарбування (п.10 Наказ міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту» від 09.07.2018 № 579).
Обштукатурювання та облицювання стін керамічною плиткою не дозволяється.
Вентиляція.
У приміщеннях повинна бути улаштована вентиляція: природна та механічна. При загрозі хімічної та радіаційної небезпек вентиляційні отвори повинні бути захищені екранами.
При наявності механічної вентиляції кількість повітря, яке подається, становить при температурі зовнішнього повітря до 20ᶞС – 8 м3 на людину в годину, 20-25ᶞС – 10 м3 на людину в годину, 20-30ᶞС – 8 м3 на людину в годину. Місця забору повітря повинні бути обладнані фільтрами.
Температура у сховищах та укриттях повинна бути не нижчою +10ᶞС, вологість не вище 70%. На висоті 1,5 м в приміщеннях, зонах перебування осіб, які переховуються, встановлюється психрометр та здійснюється контроль температури та вологості. На площі 300 м2 контролюється газовий склад повітря (при температурі від 0 до +30ᶞС вміст СО2 у повітрі допускається до 3,0%, О2 – до 17,0%, СО – до 30 мг/л, при температурі 31-33ᶞС – вміст СО2 -4,0%, О2 – 16,0%, СО до 50-70 мг/л – обмежуються фізичні навантаження, посилюється медичне спостереження, недопустимі показники температури +33ᶞС і вище, вмісту СО2 – більше 5,0%, О2 – 14,0 і менше, СО – 100 мг/м3 і більше є недопустимими).
Водопостачання та водовідведення.
Укриття повинні мати водопостачання та водовідведення/запас питної води у ємкостях, що дозволені для використання МОЗ України/бутильовану воду (якість та безпечність якої підтверджена товаро-транспортною накладною, експертним висновком, декларацією виробника) із розрахунку 3 л/добу на 1 особу, для споруд подвійного призначення та укриттів 2 л/добу на 1 особу, при застосуванні унітазів вагонного типу – 5л/добу. Для переносних рукомийників запас води повинен становити 10 л/добу. Обмін води здійснюється кожні 2 доби. Норми споживання води при діючій водопровідній мережі становлять 2 л/год або 25 л/добу на 1 особу, що відповідає 0,1 л/с для водоспоживання та 0,85 л/с для водовідведення. При відсутності централізованого/локального водовідведення встановлюються резервуари для стічних вод об’ємом із розрахунку 2 л/добу на 1 особу.
Ємкості для питної води повинні мати висновки державної санепідекспертизи, лази для обстеження їх та ремонту, бути проточними, обладнаними покажчиками води.
Якість води питної повинна бути підтверджена результатами лабораторних досліджень, проведених в терміни із періодичністю визначеними ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» та ДСТУ 7525-2014 «Вода питна. Вимоги та методи контролювання якості».
Вода у ємкостях підлягає знезараженню деззасобами, які дозволені до використання МОЗ України. Запас деззасобів визначається залежно від розмірів ємкостей. Облік та витрати деззасобів, приготування дезрозчинів здійснюються в журналах/чек-листах. Деззасоби зберігаються у відокремлених, віддалених приміщеннях.
Користування санвузлами дозволяється в разі функціонування водопровідної та каналізаційної мережі, уразі відсутності, пошкодження, аварії встановлюється обмежений режим споживання аварійного запасу води та користуються фекальними баками/біотуалетами.
Освітлення
Всі приміщення повинні мати загальне, аварійне та альтернативне освітлення (переносні ліхтарі, акумуляторні світильники, свічки, гасові лампи). У сховищах забороняється використання люмінесцентних ламп.
Організація харчування
При чисельності осіб, які переховуються, до 150 чол. приміщення для зберігання харчових продуктів має бути 5 м2, понад 150 чол. площа приміщення збільшується на 3 м2. Для харчування в укриттях слід використовувати харчові продукти, які не потребують зберігання при температурі нижче 8°С: печиво, вафлі, консерви з терміном зберігання не більше 1 року, без консервантів, хліб, галетне печиво, соки, воду питну, одноразовий посуд, контейнери для харчових продуктів.
Протиепідемічні вимоги
З метою дотримання протиепідемічних вимог необхідно створити запаси миючих, деззасобів, прибирального інвентарю.
Для збирання сухих відходів необхідно передбачити місця для розміщення мішків/пакетів із розрахунку 1 л/добу на 1 особу.
Після використання укриття та при тривалому невикористанні приміщення необхідно провести вологе прибирання, дезінфекцію відповідно до Інструкції для деззасобів та наскрізне провітрювання.
Прибирання в укриттях проводиться не менше 2-х раз на добу, в першу чергу прибираються санвузли/приміщення для фекальних баків.
Дезактивація
Дезактивація – видалення (змивання, змітання) радіоактивних речовин із заражених ділянок місцевості, споруд, техніки, різних предметів. Залежно від обстановки може проводитися частково або в повному обсязі. При частковій дезактивації знезаражуються тільки деякі ділянки місцевості, основні деталі обладнання, одяг, взуття, засоби індивідуального захисту, тобто все, із чим безпосередньо стикаються люди.
Звичайний і захисний одяг і взуття обмітають, витрушують, вибивають і чистять, протирають клоччям, змоченим водою або дезактивувальним розчинам, миють щітками під сильним струменем води. До дезактивувальних речовин належать усі пральні порошки і пасти (ОП-7, ОП-10), що застосовуються у вигляді водних розчинів. Якщо їх немає, можна користуватися господарським милом.
Для боротьби з розповсюдженням радіоактивного пилу проводили зволоження, а також розбризкували з вертольотів латекс (дисперсний каучук у воді), внаслідок чого утворювалася дуже тонка плівка, яка перешкоджала перенесенню радіоактивних речовин.
Частково санітарна обробка
Ще перебуваючи в зоні ураження або відразу після виходу з неї, потрібно здійснити часткову санітарну обробку, щоб видалити небезпечні речовини з відкритих ділянок шкіри, із взуття, одягу, протигаза.
При зараженні радіоактивними речовинами насамперед потрібно: обтрусити, вибити одяг; протерти вологою ганчіркою взуття; помити відкриті частини рук і шиї; протерти лицьову частину протигаза і зняти його (чи респіратор, протипилову тканинну маску, ватно-марлеву пов'язку); вимити обличчя, прополоскати рот і горло.
Якщо води мало, відкриті ділянки тіла і протигаз протирають зволоженим тампоном, причому лише в одному напрямку. Взимку з цією метою можна використати незаражений сніг. Обробку проводять протягом першої години після зараження у самій зоні і повторюють після виходу з неї.
Часткова санітарна обробка не забезпечує повного знезараження і не гарантує людям захисту від ураження. Тому за найменшої можливості проводять повну санітарну обробку.
Повна санітарна обробка
При повній санітарній обробці усе тіло обмивають теплою водою з милом і мочалкою, обов’язково міняють білизну і верхній одяг. Проводиться на стаціонарних пунктах, у банях і душових павільйонах або на спеціальних майданчиках для миття і пунктах спеціальної обробки (ПСО). Влітку повну санітарну обробку можна здійснити біля незаражених проточних водоймищ.
Особи, які прибули для санітарної обробки, у роздягальні знімають верхній одяг, засоби захисту (крім протигаза), білизну, проходять медичний огляд, дозиметричний контроль. Одяг, заражений радіоактивними речовинами вище допустимої норми, складають у гумові мішки і відправляють на станцію знезараження одягу. Перед входом до відділення миття уражені знімають протигази і обробляють слизисті оболонки 2-процентним розчином питної соди.
Медичне забезпечення
Забезпечити наявність в укриттях аптечок першої та невідкладної медичної допомоги, перев’язувального матеріалу, термометрів, шпателів, тонометрів, антисептиків для рук, бактерицидних серветок, засобів індивідуального захисту (згідно додатку). Для зберігання лікарських засобів, які потребують зберігання при визначених низьких температурах, необхідно передбачити наявність сумок-холодильників.
